БУВАЄ

Буває, починаєш писати пост і навіть додаєш туди дрібку сарказму і котячого гумору. А в мене вже, до речі, два з половиною кота в домі, якщо хтось не знав або я не проінформувала особисто про цей чудовий факт. Як і раніше, у мене дві чистокровні українські дівчатка (Ласка і Рубі) і один місцевий абориген (Лаваш), знайдений практично на смітнику у віці 10 днів у спекотному жовтні біля офісу вірменського адвоката. І при такому розкладі про що ще тут жартувати, якщо не про котів, що час від часу висять на ялинках або полюють, з притиснутими вухами та розширеними зіницями, за мирно блукаючим опосумом у бек’ярді.

І ось руки вже над клавіатурою, ноутбук повністю заряджений, пальці вже замахнулися над клавішами, і раптово: «Загроза застосування балістичних ракет. Перейдіть до укриття» на екрані мого телефону. І, здавалося б, де я, і де ті ракети над Україною, але щоразу, наче вони прямо над твоєю головою, і внутрішньо хочеться сховатися в укриття, навіть якщо це укриття просто всередині тебе. Воно міцно укріплене, з надміцними стінами, без вікон і без світла... Там можна згорнутися клубочком на самому дні і розчинитися в тиші.

І всі слова, приготовані для новорічного посту, розсипалися на букви, які я знову дбайливо зібрала у совок і висипала в господарську сумку, повісивши на стіну.

Буде новий час — висиплю на стіл, зберу як пазл, а поки що — нехай висить.

Різдвяні свята в Україні сповнені крові та болю. Щодня там «найсильніший обстріл», і жарти про котів не пишуться, та й взагалі зараз не пишеться...

Christmas (Різдво) без Christ (Христа) — це просто месс (хаос). Тримайтеся за Бога і тримайтеся там усі загалом.

З Новим 2024 роком.

Ваша Ната Че

#WWW - we will win

#russiaisaterroriststate