CЬОГОДНІ

Різдво.

Немає настрою, бантиків і внутрішньої радості – її стерли гумкою з моїх грудей, вирвали, як серце Данко. Я практично не посміхаюся, ховаюсь від людей і не хочу дивитись веселі фільми.

Я молюся. Молюся, щоб мене «відпустило» і я знову знайшла себе, серед усіх цих новин, серед ракет, що летять, серед друзів, що плачуть, і дзвінків з фронту, коли зі мною прощаються близькі…

Сьогодні Різдво та я завершила оформляти сотий кейс на Канаду. Зробила ще одне диво в житті незнайомих мені людей.

Перший я подала 11 квітня – сотий – сьогодні. Жодної копійки ні з кого, із тих, кому я допомагала з документами, я не взяла. За цей час у нас губилося кілька документів, один паспорт, на жаль, так і не було знайдено у Німеччині. Я знаю, в якій країні швидше проходить черга з біометрією, в якій країні швидше вирішуються питання з видачею візи, де швидше друкуються паспорти та де дитячі рішення приймаються у прискореному режимі.

Сто кейсів, з яких лише 8 було одиночних, решта – це великі сім'ї. Найбільша кількість в одному – 11 осіб (велика родина з дітьми та бабусями).

Ми обчислюємо час від Різдва Христового, а це означає, що новий рік почав свій відлік.

Із Днем Народження всіх нас. І дай нам Господь, сил, пройти новий рік з гідністю; побачити перемогу України, не втративши людяність; не оскотинитися, наповнитися силами, щоб допомагати іншим нести їх мішки з камінням, ну, і скинути свій, нарешті….

Ваша (трохи сумна) Ната Че