ЛАСКА

Ніколи не була котом і всіляко демонструвала це своїм шкіряним, не реагуючи на дурне «киць-киць» чи котячу м’яту, зібрану в м’який ганчірковий мішечок.

Вона часто гуляла по траві на повідку або без нього, розмірено крокуючи за своєю Наташею, нога в ногу.

У них навіть погляд був однаковий – він не випромінював надмірної емоційності та вміло тримав дистанцію з будь-яким наближаючимся об’єктом, який тягнув руки, щоб потискати чи міцно обійняти.Вони обидві цього ніколи не любили.

На цьому й зійшлися.Ще у них була дочка. Одна на двох.Технічно, це була дочка Наташі, і, більше того, Ласка мала вважати її своєю шкіряною, але вона воліла дивитися їй в очі й не поступатися в перевазі ні на йоту.

Правда, під час евакуації з України Ласку посадили в одну переноску з Рубіною, а потім, розділивши їх по різних клітках, ганебно помістили в багаж, поки вони летіли до Флориди.У Ласки також були діти. Багато. Двічі по багато. Першого разу вона народила дев’ять смоляно-чорних і двох таббі малюків, а другого разу їй не вистачило фарби, і всі дев’ятеро виявилися білосніжними.

А потім Наташа відвезла її на операцію, і материнський інстинкт перемкнувся на шкіряних. Маргоша особливо потребувала стороннього виховання, і іноді щодо неї навіть доводилося вдаватися до сили: важко дихати носом, засуджуючи дії, або бити лапою, зупиняючи її від вчинення непоправної помилки.

Але загалом її життя вдалося, хоча війна та стреси призвели до важкої хвороби суглобів. І колись моторна велика кішка стала просто великою, вже менш рухливою.Коли почалися перші бомбардування в Україні, Наташі було важко тягати з собою в бомбосховище Ласку і Рубіну (підкинутого чаузі, більше схожу на абіссина), тому кілька ночей вони ночували вдома. Так, шкіряні думали, що заспокоять їх.

Але одного ранку, після чергового бомбардування, Ласка кинулася на шию щойно увійшовшій Наташі й заплакала. Тобто буквально з її величезних чорних очей покотилися сльози. І з того часу коти ніколи не залишалися одні (доки Марго не пішла до коледжу, а Наташа не зняла будинок і не втекла на повноцінну роботу).

А зараз, коли ялинки вже прибрали, а різдвяні кульки заховали на горище, Ласка не прокинулася.

Вона так і залишилася лежати у своєму гнізді, чекаючи на Наташу з роботи. І вже ніколи не вибіжить її зустрічати, піднявши свій довгий видатний хвіст до неба.

Вона втекла по райдузі, готуючись до нової зустрічі у вічності зі своїми шкіряними, а також з Рубіною і Лавашем (новим уже американським знайдою, який своїм безтурботним дитинством прикрасив останні місяці її життя).

07.04.2015 – 30.01.2024